Чи є дистанційне навчання моделлю майбутнього?

Освіта змінюється

У міру того, як світ продовжує жити в режимі відмов, змінюються уявлення людей про те, що важливо, а що ні. Вечеря в п’ятницю ввечері? Доведеться скасувати, але це можна пережити. Невдало підстриглися? Зараз це проблема, але волосся відросте. Втрата робочих місць та економічна криза? Це й справді катастрофа. І це матиме незворотні наслідки для багатьох людей. Але загалом це не перший і не останній спад в усьому світі, і в довгостроковій перспективі ситуація покращиться.

На відміну від поганої зачіски чи навіть втрати прибутків, утрачені можливості розвитку молоді в найкращі роки компенсувати неможливо. Учитель у сьомому класі може пояснити різницю між осадовими породами й обсидіаном на реальних прикладах лише один раз, і шкільна екскурсія стане дійсно унікальним досвідом. Невелике займання через газовий пальник у лабораторії під час уроку біології в дев'ятому класі — це теж досвід, який трапляється лише один раз.

У 2020 році пандемія COVID-19 змінила саму суть освіти. Більше ніж мільярд дітей не змогли піти до школи, що вплинуло на 90% учнів у всьому світі. Батьки перемкнулися на домашнє навчання, а вчителям із різним ступенем ефективності довелося адаптувати навчальну програму з урахуванням нових обставин. Одна з моїх подруг, Лаура, учителька другого класу, розповідає, як важко зацікавити дітей під час уроків у відеоформаті. «Вони хочуть лише показувати мені свої іграшки», — каже вона.

Втрата шкільного семестру чи цілого класу може відчуватися для бізнесу навіть гірше, ніж невдалий фінансовий квартал. А враховуючи невідомі можливі рецидиви вірусу, незрозуміло, як довго школи повинні будуть залишатися закритими.

Наразі технології стали в пригоді людям, яким пощастило з ресурсами. Навіть ураховуючи це, Крістіна Паксон, президент Браунського університету, в інтерв’ю газеті New York Times каже, що немає повноцінної заміни «запеклим інтелектуальним дебатам, які неможливо відтворити в Zoom, дослідам в університетських лабораторіях і бібліотеках, а також особистій взаємодії між студентами з різними поглядами та життєвим досвідом». Але ми з’ясували, що школи, викладачі й учні наразі особливо залежать від технологій, що доповнюють навчальний процес. І це може мати тривалі наслідки навіть після 2020 року.

Еціо Блазетті, викладач архітектури для аспірантів у Школі дизайну Стюарта Вайцмана при Пенсильванському університеті, зараз викладає семінар «Використання обчислень для створення композитних форм». Простіше кажучи, його студенти-архітектори програмують роботів для спорудження будівель. Спочатку вони працювали над інсталяцією для Венеційської бієнале, одного з найвідоміших архітектурних заходів у світі, проведення якого наразі під питанням, тому що Італія відновлюється після пандемії. У будь-якому разі навчання не припинилося: студенти вивчають як мистецтво, так і високотехнологічні дисципліни, як-от інженерію та математику.

З моменту закриття кампусу Пенсильванського університету 11 березня, включаючи лабораторію робототехніки, де студенти тестували та вдосконалювали свої розробки, заняття Бласетті перейшли віртуально на Dropbox та Zoom. Порядок денний занять, завдання, а також обмін матеріалами та ідеями відбувається в Dropbox Paper.

«Лише завдяки Dropbox ми змогли продовжити навчання», — каже пан Блазетті. — «Цей інструмент не просто дає змогу зібрати інформацію в одному місці. Ми використовуємо Dropbox для зберігання ідей, які можуть стати в пригоді під час роботи над проєктом, а також як відправну точку для обговорення».

«Dropbox Paper імітує переваги фізичного робочого простору», – додає студент Пенсильванського університету Кевін Хе. «Те, як можна ділитися файлами в групі, мати історію редагувань, – я починаю розуміти, де технології надають перевагу». Ми можемо розширити наші робочі процеси, особливо враховуючи те, що ми часто працюємо з великими файлами, які неможливо надсилати електронною поштою. Тож ми вважаємо це справді інтуїтивно зрозумілим та корисним».

Студенти, які перебувають у різних місцях, використовують Paper як віртуальне місце для спільних зустрічей, навіть якщо це означає, що вони спілкуються з викладачем частіше, ніж зазвичай. «Найважливіша зміна — можливість відразу зв'язатися з іншими людьми», — каже студент Джеймс Біллінгслі. — «У будь-який момент викладач може зайти в чат і приєднатися до роботи».

Біллінгслі продовжує: «Це один із тих способів взаємодії, для якого в нас ще немає норм». Іноді, наприклад, дивно, коли ти невимушено обговорюєш роботу зі студентом-партнером, а потім одразу ж з'являється професор. Це одночасно більш і менш інтимна обстановка, ніж наш звичайний клас, що є дивним, але класним відчуттям, коли ми всі окремо.

Попри всі поточні плюси та мінуси дистанційного освіти, пан Блазетті бачить потенціал для її подальшого використання. «Важливо порушити питання привілеїв, адже в багатьох людей у всьому світі немає доступу до комп'ютерів або інтернету. Але, на мою думку, замість того щоб базікати про недоліки технологій, ми маємо зробити пріоритетом поширення технологій зі зниженням витрат».

«Належна інфраструктура гарантує величезний потенціал для демократизації та розширення можливостей доступу до освіти», — каже Еціо Блазетті. — «Зараз проводять експерименти, коли люди самостійно проводять заняття для студентів з усіх куточків світу, перекладаючи лекції на 40 різних мов. Викладачі навіть не знають, скільки людей приєднується до занять. Лише подумайте: люди, які проживають у зонах бойових дій, можуть кардинально змінити своє життя завдяки онлайн-урокам. Освітяни й справді говорили про це роками, але тепер, коли ми зіштовхнулися з цією пандемією, концепція стала більш реальною».

Доктор медичних наук Крістіна Хан розчарована дезінформацією, яку отримують її пацієнти. Як лікар, який займається вагітностями високого ризику, та доцент Медичної школи Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, вона не може просто сидіти осторонь, спостерігаючи за поширенням плутанини та неправдивих фактів про природу COVID-19 в Інтернеті.

Пані Ган спеціалізується на перинатальній медицині. Нещодавно вона оприлюднила в Dropbox для широкого загалу папку з публікаціями, рекомендаціями та презентаціями, пов'язаними з вагітністю під час пандемії. «Я вже дуже довго користуюся Dropbox для особистих і професійних цілей», — каже вона. «Це найпростіший і найефективніший спосіб зберігати папки й документи, до яких у режимі реального часу можуть отримати доступ мої колеги, стажисти та пацієнти. Я ніколи не думала, що буду оприлюднювати папку Dropbox, але для мене це простий спосіб донести детальну інформацію до широкого загалу».

«Як дослідник, клінічний лікар і фахівець у галузі громадської охорони здоров'я, я почувалася зобов'язаною ділитися науковими знаннями в той час, коли люди так стурбовані власним здоров'ям і здоров'ям своїх близьких», — розповідає пані Ган. — «Прямо зараз ми маємо керуватися науковими знанням, тому я вважаю, що потрібно ефективно й організовано ділитися інформацією із широким загалом»,

Школа дизайну при Рочестерському технологічному інституті — один із найкращих у країні закладів. Сама професія примушує дизайнерів дивитися в майбутнє. Тож не дивно, що для доцента Рочестерського технологічного інституту Мігеля Кардони — давнього прихильника Dropbox, Slack, Figma й Zoom — перехід на дистанційне навчання виявився відносно простим.

«У нашому відділі вже давно зрозуміли, що важливо бути гнучкими», — каже пан Кардона. — «Ніхто не міг передбачити цю ситуацію, але, на щастя, у нас уже є досвід обговорень, обміну знаннями і співпраці онлайн».

Кардона, користувач Dropbox Paper з 2016 року, упорядковує всі свої плани занять, відвідуваність, завдання учнів, посилання на файли Figma та Dropbox, відгуки про проекти та навіть улюблені емодзі своїх учнів у Paper. «Чудово мати файл дизайну в тому ж місці, що й відгуки, щоб студенти могли розглядати їх крок за кроком, враховуючи правильний контекст».

Ще до пандемії він виявив, що це особливо корисно для занять із великою кількістю студентів: «На великих лекціях студенти не завжди можуть надати усний зворотний зв'язок. Вони також, як правило, менш активні за таких умов. За допомогою Paper вони можуть ділитися ідеями в реальному часі, коли виступає студент».

У переході також допомогла інтеграція Dropbox із певними інструментами. «Під час пандемії COVID-19 особливо корисною стала функція збереження резервних копій лекцій через Zoom. Я міг миттєво перемикатися з особистого спілкування на онлайн-режим. Усі студенти вже знали, де зберігаються матеріали, були підготовлені та почувалися впевнено», — каже пан Кардона.

Пан Кардона також убачає інші переваги дистанційного навчання, окрім соціального дистанціювання. «Одна з причин, чому я використовую Dropbox Paper у своєму класі, — допомогти студентам із порушеннями органів слуху. Якщо я показую демонстрацію, мені набагато зручніше скопіювати знімки екрана та додати їх у документ Paper із коментарем. Поки ми працюємо наживо, студенти можуть стежити за ними й ставити запитання. Ми переходимо на ці формати, щоб розширити можливості доступу до курсу, а також переосмислюємо саме поняття "класна кімната"».

«У мене також є студенти з інших країн, тому їм стало в пригоді таке віддалене середовище, поки вони вирішують, чи слід продовжувати навчання», — каже пан Кардона. — «Ніхто не хоче, щоб ця пандемія тривала далі. Але я справді вважаю, що потреба породжує інновації, і багато освітян уже давно вивчали подібний підхід».

Технології – ключ до майбутнього освіти

Дистанційне навчання недосконале. Безперечно, студенти, викладачі та батьки в усьому світі з нетерпінням чекають на відновлення традиційного навчання, особливо коли мова йде про малих дітей. Навряд чи хтось із зазначених вище освітян порекомендував би дистанційну освіту як повну заміну очного навчання, якщо така можливість існує. (Це практично неможливо: попри поширення технологій, лише в 60% населення світу є доступ до Інтернету.)

Але спільним для цих трьох історій є те, що в основі ентузіазму їхніх героїв лежить бажання зробити знання доступнішими. Через хаос, зумовлений цієї пандемією, освітянам доводиться застосовувати нові моделі навчання та, свідомо чи ні, шукати інші способи взаємодії із ширшою аудиторією: різноманітність потреб учнів більше кидається в очі, коли вони перебувають у різних місцях.

Сьогодні дистанційне навчання намагається якомога більше наблизитися до очного. Це досить складне завдання. Але ця модель також проходить перевірку на можливість її застосування в довготерміновій перспективі, адже завдяки їй освіту може здобути більше людей, незалежно від їхнього розташування, потреб або ресурсів. Ці інновації можуть залишити незгладимий слід у житті молоді, яка навіть після завершення пандемії постійно зіштовхується з проблемами, пов'язаними зі здобуттям якісної освіти.